Карпенко Вiкторiя, 10-А клас

Новорiчна iсторiя

Бiльшiсть людей зiбрались за своїм родинним столом, повним друзiв та родичiв. Дехто, вишукано одягнувшись, вирiшив провести цю особливу нiч в розважальних закладах, щоб завести нових знайомих та й просто вiдпочити, а дехто блукає по вулицях, бо йому нема куди йти.

Останнiм не щастить, бо шалений холодний вiтер змушує заплющити очi й зупинитись, але палаюче серце шепоче: «рушай далi». Коли життя не має сенсу, потрiбно лише оглянутись навколо, щоб його знайти, але нi в якому разi не зупинятись, якi б вiтри чи навiть бypi не траплялись на шляху.

Свiтло з не зашторених вiкон зігріває душу, й через тонке прозоре скло можна вiдiрвати вiд ялинки частинку радостi. Заздрiсть до щасливих сiмей, що зiбрались бiля вiчнозеленого деревця, породжуе мрiю. Саме вона вкаже вiрний шлях.

На вулицях все менше й менше людей — це може означати тiльки одне: наближається пiвнiч, а з нею — Новий рiк.

Старий рiк принiс 17 — рiчнiй Ганнi безлiч втрат: родина, дiм, друзi... В такому юному вiцi вона вже стала абсолютно самотньою. Але i випробування — ще не кiнець, i в свiдомостi дiвчини жеврiє надiя на краще майбутнє. Можливо, воно вже справджується?

Тиждень тому мiсцева влада занепокоїлась долею Ганни i призначила гуманiтарну допомогу. Вчора дiвчина зустрiла знайому, яка, дiзнавшись про все, запропонувала їй тимчасовий притулок. А сьогоднi до неї випадково потрапила адреса бaбyci, яку вона нiколи не бачила. Поступово життя налагоджується.

Саме зараз Ганна простує за адресою, вказаною на пом'ятому маленькому пaпірці. I, незважаючи на вiтер та мороз ззовнi, та страх зсередини, вона знає чого хоче i йде до своєї мети. Все, що їй потрiбно — це лише милосердя та розумiння. I щоб бабуся, котра вiдкриє дверi, не зачинила їх вiдразу, нi вiдштовхнула її, а повiрила. Тодi наступний рiк принесе щастя i виправить помилки минулого.

I ось, вказаний пiд'їзд, дерев'янi дверi з потрiбним номером. Ганна стала внучкою, - лiтня жiнка повiрила рiдним очам. I пiд дванадцятий бiй годинника дiвчина подумала: «Ось воно, справжнє щастя, людська доброта. Вона допоможе менi загоїти всi рани».

I якщо кияни будуть милосердними, допомагатимуть один одному й не будуть, байдужими до чужого горя, то життя змiниться на краще.

Про Новий рiк

Сьогоднi мiсто урочисте,
На площi головнiй стоїть ялина,
I добродушне, i вiд снiгу бiлоснiжне,
Скрiзь посмiхаются й дорослий i дитина.
Хоча мороз рум'янить щоки,
I вiтер розвиває всiм волосся,
I холодно й волого трохи,
Але скрiзь чути свята вiдголосся.