Зустріч з ветераном (8-В клас)

Зустріч 9 листопада 2010 року учнів 8-В класу сш№304 з учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні Євгеном Петровичем Олещуком.

Коли почалась війна, йому було 11 років. Разом з усією сім'єю став партизаном. Ходив у розвідку, був зв'язківцем. Батько Євгена Петровича керував партизанською групою.
Після війни працював, вчився, отримав дві вищі освіти. Євген Петрович працює в редакції газети «Сільські вісті». Очолює організацію колишніх партизан і підпільників Святошинського району, допомагає ветеранам.
Минулого року під час святкування Дня Перемоги на Хрещатику ніс прапор «Український партизанський фронт 1941 - 1943 рр.»



Демчик Максим.
Під час окупації лівого берега німці не могли прорватися через Дніпро. Німеччина розраховувала швидко та малими силами захопити Україну, але це виявилось не так. На території України було багато партизанських загонів, які ховались в лісах і селищах. Вони затримували колони німецьких постачань боєприпасів та харчів. Основні операції проходили вночі. Партизани захоплювали їх зненацька. Євген Петрович зустрів Перемогу на Україні в партизанському загоні.
Скрипка Настя.
До нашого класу у вівторок приходив ветеран війни Євген Петрович. Йому 81 рік, а коли почалась Друга Світова війна, йому було 9 років. Вони жили в Закарпатській області і тому теж попали під облогу фашистів. У них в будинку була рація, через яку вони передавали інформацію до своїх. В сім'ї їх було шестеро: мати, батько і 4 дітей. Розповідав про жахливі події. Один з фашистів не сідав снідати, поки не вбивав декількох полонених. Цій людині довелось багато чого пережити.
Сербін Богдан.
Євген Петрович розповідав, що на городі в купі хмизу вони ховали рацію. Дістатись туди можна було через потаємний хід у хліві. Найтяжчим було захопити Лютіжський плацдарм. Коли вони переправлялись через Дніпро, було дуже холодно. Багато хто замерзали і тонули.
Сас Амір.
Євген Петрович розповідав не тільки про наступи і перемоги, але і як довелось одного разу тікати з одного села до іншого. Але все ж таки, не зважаючи на всі військові складності він отримав перемогу разом з усіма воїнами, які приймали участь у форсуванні Дніпра.
Атаманчук Діма.
Євген Петрович був українським партизаном. Вони жили в селі Моринці. Він був розвідником. Якщо бачив німців, поліцаїв, то залазив на коня і біг кінь до рації і попереджав партизанів.
Яроцький Богдан.
Євген Петрович - мужній партизан, який воював з німцями за незалежність України. Він бився за Лівий берег. Було так холодно, що навіть ті, хто вмів плавати, тонули через низьку температуру. Євген Петрович має багато орденів і медалей, наприклад, «Захисник Вітчизни»

Тітаренко Даша.
Родина Євгена Петровича зробила з хворосту халабуду та ховала там рацію, через яку вони повідомляли солдатам, коли наступають німці. Потім вони бились на Дніпрі, перемога обійшлась дуже дорого. Вони понесли великі втрати як людей, так і техніки.
Михайлюк Ярослава.
9 листопада до нас приходив ветеран Великої Вітчизняної війни. Він дуже цікаво розповідав про роки війни та тогочасні події. Йому 81 рік, але він до сих пір працює. Я захоплююся такими людьми, з такою життєвою історією, він дуже сильна людина.
Павліченко Настя.
У нас був відкритий урок до Дня визволення Києва. До нас завітав ветеран війни Олещук Євген Петрович. Він розповідав про події, які відбувались під час війни, про партизанів, про свою сім'ю, потім ми фотографувались та подарували йому квіти.
Михальчук Нікіта.
У вівторок на шостому уроці до нас завітав ветеран. Він розповідав про життя під час війни. Мене вразило, як він у ті важкі часи зміг вивчитись, щоб працювати у газеті. Мені дуже сподобалась його розповідь. Я дізнався про життя людей в часи війни, як вони захищали нашу країну.
Павлюк Юля.
Євген Петрович жив у Західній Україні. Всі в його сім'ї були партизанами. Він дуже цікаво розповідав.
Цімболинець Влад.
9 листопада у нас був ветеран Євген Петрович. Розповідав багато цікавого про своє життя. Під час війни він був у партизанському загоні.