«Дитячі рецепти» покращення стосунків з батьками

Катя, 18 років
Кардинально мої стосунки з батьками змінилися на краще, коли я переїхала вчитися в інше місто. Вони немов відпустили мене з-під власної опіки. У мене змінився статус – я стала дорослою в їхніх очах. А до цього…
Найважче за все було у віці 14-16 років. Бувало періоди, коли не хотілося йти додому. Одного разу в стані крайнього відчаю я написала батькам листа і неначе випадково забула його на столі. Батьки мені нічого після цього не сказали, але я знаю, що лист прочитали. І в наших стосунках щось змінилося на краще. Після цього я неодноразово писала їм листи, де висловлювала все, що я про них думаю. Листи, звісно ж, не віддавала. Мені було досить довірити власні думки паперу – якось на душі ставало легше. Можливо, якби я мала звичку розповідати свої думки безпосередньо батькам – то було б найкраще. Та якось у нас така практика не склалася. Хоча дійсно – хотілось би…

Олексій, 16 років
Були, звісно, складнощі. Особливо у стосунках з мамою. Вона завжди чогось боїться, хвилюється за мене. Я намагаюсь зрозуміти її страхи, її побоювання. І намагаюсь зайвий раз не створювати напружених ситуацій: дзвоню, попереджаю, якщо дуже затримуюсь; виконую прохання мами, якщо це не зовсім суперечить моїм власним планам. Помітив, що і мама стала уважніше ставитися до моїх занять. Мабуть, головне, що змінилося – у нас з’явилась повага один до одного.

Олена, 15 років
Моя мама дуже тяжко працює. Додому приходить втомлена, тому часто «зривається». Інколи – на кішці, інколи – на мені. Хоч і розумію її втому, та все одно – образливо. Раніше ми дуже часто сварилися. А тепер я намагаюсь максимально взяти на себе хатню роботу. Наприклад, моя мама терпіти не може ходити на базар – зараз цим займаюсь лише я. Готувати навчилася, навіть одержую від цього процесу задоволення. Зізнатися? Мені соромно, що ще рік тому я все «скидала» на маму. Мамо, зароби, купи, приготуй… І як вона все це витримувала? А я ще і ображалась, що мама приділяє мені мало уваги. Можливо, її уваги мені і зараз бракує. Часом так хочеться, щоб приголубили, попестили. Та тепер мама більше зі мною розмовляє. Як із дорослою. Навіть радиться. Приємно.