10.09.21
Олімпійський урок «Спорт – крок до миру»
Детальніше...

09.09.21
Відкриття стадіону
Детальніше...

01.09.21
Проекти «Мої спогади про літо» та «Новий навчальний рік - що нас чекає?»
Детальніше...

01.09.21
Перший урок, присвячений 30 річниці незалежності України «Моя Україно - єдина та вільна!»
Детальніше...

01.09.21
Свято першого вересня «Країна дитячих мрій»
Детальніше...

Всі новини »

Лучковський А.І. «Система роботи з обдарованими учнями»

 »   »   »   »   »   »  Лучковський А.І. «Система роботи з обдарованими учнями»

Однією з основних проблем освіти є підтримка обдарованості і таланту. До школи пред'являються сьогодні високі вимоги. А що значить для батьків і суспільства "хороша школа"?

  • Це школа, де добре вчать з усіх предметів, а по закінченні діти легко вступають до вузів.
  • У цій школі повинні викладати висококваліфіковані й інтелігентні педагоги.
  • У школі повинні бути свої традиції.
  • Школа повинна давати сучасну освіту.
  • У хорошій школі поважають особистість дитини, з нею займаються не тільки на уроках, а й у позаурочний час.
  • У хорошій школі створені умови для реалізації особистісних якостей, своєї обдарованості.


Проблема розвитку обдарованості стала найактуальнішою останні 5 років, коли почали створюватися умови для максимального розвитку учнів і виникла необхідність виявлення їх здібностей. Саме в цей час розпочався пошук можливих форм та методів роботи з обдарованими дітьми, але на перший план висували тільки формування інтелектуальних здібностей. Спостереження за своїми учнями незабаром переконало, що у всіх дітей, незалежно від рівня обдарованості і навіть рівня інтелектуальних можливостей, необхідно розвивати і їх креативні якості. Але для цього треба створити такі умови, за яких учень відкривав би для себе нове, вмів би дивуватися пізнанню, захоплювався б спілкуванням із собі подібними. Організація такої навчальної діяльності – це основне, найбільш важке завдання, з яким ми зіткнулися, працюючи з дітьми, що мають високий рівень навчальних можливостей. Труднощі обумовлені ​​тим, що методи традиційного навчання виявилися недостатніми для формування внутрішньої мотивації, спрямованості особистості на інтелектуальний розвиток. Будучи впевненими в тому, що здатність до самовдосконалення може формуватися тільки в творчому процесі, ми визначили такі основоположні умови для реалізації можливостей кожного учня:

  • створення розвивального середовища для реалізації можливостей кожного учня;
  • занурення учня в дослідницький пошук.
  • наявність творчого потенціалу самого вчителя, його власна обдарованість.

Провідними ідеями програми роботи з обдарованими дітьми є:

  • Орієнтація на максимально можливий розвиток здібностей учня, на пріоритет вічних цінностей. Вона визначає розвиток інтелекту в тісному взаємозв'язку з загальнолюдськими нормами поведінки, культурою спілкування, інтелігентністю як вищою формою вихованості;
  • Свобода вибору кожним учнем змісту і форм освіти, що створить умови для максимального розвитку дітей з різним характером інтелектуальної обдарованості;
  • Створення особливої ​​атмосфери довіри, щирості, готовності до взаємодопомоги і прийняттю критичної оцінки.


Важливою умовою є вміння відшукати серед безлічі учнів талановитих дітей. Процес виявлення обдарованих дітей заснований не тільки на таких об'єктивних даних, як рівень успішності, а й на досвіді педагога. Ця задача – виявити якомога більше дітей з ознаками обдарованості і забезпечити їм сприятливі умови для вдосконалення властивих їм видів діяльності – є однією з найважливіших в роботі вчителя і класного керівника. В основі пошуку юних обдарувань покладено комплекс заходів (медико-психологічних, педагогічних), спрямованих не тільки на дітей, а й на батьків, і педагогів.

Важливо використовувати різноманітні методики відбору дітей і надалі безперервно спостерігати за їх успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про високі успіхи в якій-небудь діяльності дитини від батьків і педагогів. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувальних листів. Це дозволить окреслити коло дітей для більш поглиблених індивідуальних досліджень.

Другий етап можна позначити як діагностичний. На цьому етапі проводиться індивідуальна оцінка творчих можливостей і особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом та психотерапевтом. Залежно від результатів першого етапу дитина обстежується набором психологічних тестів в залежності від переваги того чи іншого варіанта потенційних можливостей.

При перевазі розвитку інтелектуальної сфери дитина відрізняється гостротою мислення, допитливістю і легко вчиться, виявляє практичну кмітливість. У цих випадках використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовних параметрів у обдарованих дітей (наприклад, методика Векслера).

У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвинені можуть бути окремі схильності – до мови та літератури, математики або природознавства. Тому завдання психолога не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку, а й оцінити бажану сторону мислення (Стенфордський тест досягнень).

Діти з творчим і продуктивним мисленням відрізняються незалежністю, неконформністю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, знаходити нестандартне рішення, винахідливістю. Їх виявлення передбачає оцінку, передусім їх творчих нахилів (тести Торренса) і особистісних характеристик (опитувальники Аизенка, Личко, тест Люшера і т.п.).

Діти з переважним переважанням контактності, потреби в спілкуванні і лідерстві відрізняються ініціативністю, високими організаторськими здібностями, їх зазвичай легко вибирають на головні ролі в іграх і заняттях, вони впевнено почуваються серед однолітків і дорослих. В цьому випадку вам допоможуть особистісні методики та соціометрія.

Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з ранніх років виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування тут має бути спрямоване на оцінку ступеня емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки ці діти зазвичай відрізняються високою ранимістю і вимагають індивідуального психологічного підходу з боку педагогів і нерідко психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється високим ступенем психомоторних реакцій, спритністю, розвитком рухових навичок (біг, лазіння, стрибки), фізичної сили. Діагностика обдарованості в цій сфері проводиться методиками визначення зорово-моторної координації, тахікоскопією.

Багато дітей виявляють високу ступінь обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох. Завдання педагогів і психологів не тільки виявити це, а й удосконалювати, розвивати їх.

На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основна роль відводиться педагогам, завдання яких – сформувати і поглибити їх здібності. Реалізуються ці вимоги за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів і методів (авторські програми, індивідуальні заняття, консультації тощо, а також різнобічні програми в ліцеях, гімназіях, коледжах).

Обдаровані діти набагато швидше за своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації (слухняність і зразкову поведінку, орієнтоване на отримання позитивної оцінки дорослих); в підлітковому віці вони часто як би минуть фазу дитячого конформізму і чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрішньогруповим орієнтаціям на авторитарних лідерів.

Проблеми обдарованих дітей.
Літа Холлінгуорт внесла великий внесок у розуміння проблем адаптації, що стоять перед обдарованими дітьми.

  1. Неприязнь до школи. Таке ставлення часто з'являється від того, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованих дітей. Порушення в поведінці можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їх здібностям.
  2. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції, йде в себе.
  3. Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз з їх інтересами.
  4. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерно замислюватися над такими явищами, як смерть, загробне життя, релігійні вірування і філософські проблеми.
  5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто воліють спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко ставати лідерами.
  6. Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, власної неадекватності і низька самооцінка.
  7. Потреба в увазі дорослих. В силу прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це викликає тертя у відносинах з іншими дітьми.

Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, що стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауваженнями, виражають презирство чи нетерпіння.
Дослідники показують більш високу чутливість обдарованих дітей до нових ситуацій, що призводить до особливих труднощів. Тому вчитель, який працює з обдарованими дітьми повинен мати такими якостями.

Якості, необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми. (Критерії американської програми «Astor»). Учитель повинен:

  1. бути доброзичливим і чуйним;
  2. розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси;
  3. мати високий рівень інтелектуального розвитку;
  4. мати широке коло інтересів і вмінь;
  5. мати крім педагогічної ще якесь освіту;
  6. бути готовим до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних з навчанням обдарованих дітей;
  7. мати живий і активний характер;
  8. мати почуття гумору (але без схильності до сарказму);
  9. проявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення;
  10. мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд;
  11. володіти хорошим здоров'ям і життєстійкістю;
  12. мати спеціальну післявузівську підготовку по роботі з обдарованими дітьми і бути готовим до подальшого придбання спеціальних знань.


Форми роботи з обдарованими учнями різні. Найбільш використовувані педагогами школи вказані на схемі.

Досвід роботи показує, що чим раніше розпочато роботу з обдарованою дитиною, тим повніше, ширше розкривається її талант.

Виявивши талановитого учня на початковому етапі навчання, необхідно встановити співпрацю вчителя початкових класів, дитини та вчителя-спеціаліста предмета, в якому виявлено обдарованість.

Природно, кожному вчителю самому доводиться багато працювати над створенням власної системи особистісних, ділових, моральних якостей, в основі якої лежить бажання розвинути вихідні можливості учня.

Форми роботи з обдарованими дітьми:
В навчанні
Різнорівневе навчання. У кожному класі, на кожному навчальному предметі матеріал організувати на різних рівнях (А, В, С). Обдаровані діти мають можливість займатися на найвищому рівні навчання.
Елективні курси. Курси за вибором дозволяють частину часу віддавати вивченню предметів, що відповідають особистим інтересам і потребам обдарованих дітей та сприяють спеціалізації навчання. Введення елективних курсів в основній школі передбачає знайомство учнів з самими різними областями і предметами вивчення, які можуть їх зацікавити. В результаті розширюється коло інтересів, і у дитини формується уявлення про те, що він хотів би вивчати більш глибоко. В старшій школі спеціалізація навчання може проводитися через індивідуальні навчальні плани.
Проектно-дослідницька діяльність. Дає можливість включати у процес навчання самостійні дослідження та розв’язування творчих завдань (індивідуально і в малих групах). Учень бере участь у постановці проблеми, у виборі методів її вирішення. Таким чином здійснюється процес прилучення його до творчої, дослідницької роботи.

У вихованні
Організація виховного середовища школи дозволяє створювати в учнів мотивацію до вироблення активної життєвої позиції, формувати високий рівень і міцну стійкість культури, моральності, творчої активності та соціальної зрілості, що проявляється учнями в житті і діяльності, в повсякденній поведінці як в школі, так і поза школи.

Форми виховної роботи:

  • Рейтинг успішності учнів старшої школи.
  • Традиційні загальношкільні справи та акції.
  • Портфоліо досягнень школяра.
  • День самоврядування.

У розвитку
Індивідуальний освітній план. Це документ освітньої діяльності визначається на певний період, який сприяє забезпеченню оптимального для кожного окремого учня освітнього процесу, що включає навчання, виховання і розвиток в конкретний період. ІОП передбачає прийняття учнем відповідальності за власну освіту, усвідомлення його мети, розуміння особливостей свого стилю навчання, безпосереднє проектування власної освітньої діяльності, планування конкретних дій з організації навчальної діяльності та її рефлексію. ІОП сприяє тому, що учень починає сам фіксувати потреби у своїй зміні, просуванні, здобутті знань і умінь для вирішення актуальних освітніх завдань. План складається спільно з учнями і класним керівником та узгоджується з батьками учня та фахівцями школи (медиками, психологами та ін.).
Взаємодія з батьками. Необхідно, щоб в школі склалася система заходів, спрямованих на співпрацю з батьками. Батьки залучаються до життєдіяльність школи через пізнавальні, творчі та спортивні заходи.
Необхідно формувати у учнів готовність і вміння навчатися в протягом  усього життя, здатність до самозміни і формування. Важливо, що діти хочуть працювати, пропонують нові цікаві теми. Кругозір їх розширюється, а за допомогою ІКТ багато можливостей отримати інформацію, обробити її, представити у вигляді презентації, ролика, буклета. Поділитися своїми досягненнями з ровесниками. Уже в початковій ланці навчання необхідно звертати увагу на обдарованих дітей, залучати їх до творчу роботу, знайомити з можливостями ІКТ. В цьому випадку робота буде набагато ефективнішою і більш плідно, порадує своїм результатом.

Login