Виходячи з традицій

Виходячи з традицій

Не встигли ми і ворухнуться, як січень уступив своє місце лютому, пішовши сніжним шляхом до наступного року. Одразу я подумала, що отримав свій заслужений відпочинок місяць великих свят і настрій мій ледве не зіпсувався від думки про те, що лютий не багатий на святкові дні. Та потім всі мої думки затьмарили спогади минулих років, а точніше я пригадала, як ми збиралися дівчатами і вітали хлопців з Днем Захисника Вітчизни.

Правду кажучи, все завжди було одноманітно – увесь день ми мовчимо, а у кінці дня з криками «Сюрприз» даруємо їм посмішки, влаштувавши попередньо запланований солодкий стіл з великим тортом. Та чи то останній рік у школі на нас так діє, чи то ми й справді подорослішали, але у цьому році ми вирішили заздалегідь придумати як привітати хлопців з їх днем, щоб вітання наше не виглядало, як суха традиція, ні, щоб воно дійсно здивувало хлопців своєю щирістю .

Я думаю, що вітати ми їх будемо, як звичайно, у кінці дня. Але цього разу ми прикрасимо клас фотокартками наших хлопців та кольоровими повітряними кульками, щоб райдужна кімната дарувала веселий настрій. Солодкий стіл звичайно теж матиме своє місце у програмі свята, та не абиякий, а приготовлений дівчатами з любов’ю торт. На завершення свята можна порадувати хлопців маленькими подарунками.

Я сподіваюсь, що ми зможемо здивувати та порадувати хлопців. Хоча знаєте, я в цьому навіть впевнена. Ми кожен день разом ось вже більше, ніж десять років поспіль. І я вже бачу, як наші старання впадуть вдячними променями щастя на їх замурзані тортом обличчя.

Григор’єва Тетяна, 11-А клас