27.11.21
«Ми не маємо права забути»
Детальніше...

22.11.21
«Україна. Поступ свободи»
Детальніше...

21.11.21
Тиждень безпеки дорожнього руху
Детальніше...

19.11.21
Тиждень толерантності «Толерантність врятує світ»
Детальніше...

17.11.21
УВАГА! Важлива інформація!
Із 22 листопада у столичних закладах освіти відновлюють очне навчання
Детальніше...

Всі новини »

«Шевченкознавство в ріднім краї»

 »   »   »  «Шевченкознавство в ріднім краї»

Екскурсія до музею Т.Г.Шевченка учнів 8-В та 8-Б класів СШ № 304 12 березня 2011 року

Тема: “Шевченкознавство в ріднім краї”

Мета:
Продовжувати знайомити учнів з життям і діяльністю поета, з київським періодом його творчості; звернути особливу увагу на творчість Шевченка як художника.
Виховувати любов до рідного міста, прищеплювати гордість за видатних українців та талановитий український народ.
Прийняти участь в майстер-класі, присвяченому виготовленню офортів.


Університет ім.Т.Г.Шевченка. В цьому будинку Шевченко працював співробітником археографічної комісії.

Шевченко разом з художником Житницьким жив у Києві в будинку на Козиному болоті в 1846-1847 роках. Він задумав змалювати всі визначні види Києва, церкви, внутрішній вигляд храмів, цікаві околиці.
В 1928 році тут відкрито будинок-музей поета (провулок Т.Г.Шевченка № 8-А біля майдану Незалежності). В музеї багато цікавих документів, особисті речі поета. Але на особливу увагу заслуговують гравюри, малюнки Шевченка з київськими краєвидами того часу. Яким молодим тоді був Тарас, якими світлими надіями він жив тоді! Тому особливе враження залишається від його малюнку, на якому можна побачити тогочасні схили Дніпра, де зараз розташовано фунікулер, і церкву Різдва, у якій в 1861 році кияни будуть прощатись з Кобзарем назавжди. 


Пам'ятник Кобзарю відкрито в 1939 році до 125 – річчя з дня народження поета в сквері навпроти Університету, який носить ім'я Т.Г.Шевченка

Як художник Шевченко за дорученням Київської археографічної комісії мандрував містами і селами Чернігівщини та Полтавщини, побував у Канівському, Черкаському, Чигиринському, Звенигородському повітах Київщини. Також малював Куренівку, Видубицький монастир, Аскольдову могилу, Александрівський костьол біля Володимирської гірки, Києво-Печерську лавру, внутрішній вигляд Києво-Софійського собору. Результатом цієї важкої праці стало видання офортів “Живописна Україна”.


В музеї Т.Г.Шевченка на бульварі Т.Шевченка № 12

Спочатку музей Тараса Шевченка було відкрито в Києві в 1941 році в приміщенні Маріїнського палацу. А з 1949 року музей розташовано в будинку № 12 на бульварі Шевченко в колишній садибі міського голови Демидова. В музеї дуже багато справжніх художніх творів Шевченка: картин, малюнків, офортів; також є його рукописні вірші, друковані видання з його автографами, фотографії поета. Оздоблено майстерню художника. А в одній із кімнат знаходиться верстат, на якому можна виготовити офорт майже за такою самою технологією, як свого часу це робив Тарас Григорович


Розповідає екскурсовод                            В майстерні художника

Наше славне стародавнє місто з гордістю називає Тараса Шевченка своїм великим громадянином. Поет щиро и глибоко любив Київ. Тут він бував у пору свого отроцтва, тут, уже як поет і художник, натхненно творив у роки своєї бунтарської молодості. Із задоволенням блукав київськими вулицями, парками. Любив київські собори, лавру, Дніпровські кручі. У Києві він вступив до таємної антикріпосницької організації.
У далекому засланні поет гірко сумував за улюбленим містом. “Найчастіше я плекав уяву картинами золотоверхого, садами повитого і тополями увінчаного Києва. І після світлого, чистого захвату від споглядання краси твоєї нев'янучої охопить моє осиротіле старе серце туга…” – писав він у повісті “Близнюки”. До Києва повернувся Шевченко після заслання з наміром оселитись на милій Україні.
Понад сто разів згадується Київ в літературних творах Шевченка. Не раз з любов'ю змальовував художник київські краєвиди. Тут він був жаданим гостем і другом і в убогих хатинах міщан-трударів, і у скромних студентських комірчинах, і у помешканнях інтелігентів. Київ вічно берегтиме пам’ять про геніального сина України.
З книги П.В.Жура “Шевченківський Київ”


Унікальні музейні експонати


Майстер-клас Виготовлення офортів
Цей офорт з портрета друга Петра Клодта зробили так само, як це робив сам поет у 1860 році

Відгуки.
В музеї ми познайомились з творчістю Шевченка. Почалась екскурсія з розповіді про твори Тараса, про його вірші. Нам показали речі Шевченка, його пензлі, мольберт. Він отримав три медалі за свої малюнки. Намалював портрет свого батька по пам'яті.
Якубенко Олексій

Спочатку ми сфотографувались біля університету, де висить дошка з портретом молодого Тараса. Навпроти у гарному сквері знаходиться пам'ятник Шевченку. Тут ми трохи відпочили на лавках на алеї. В музеї в гардеробі нам видали бахіли. Мені дуже сподобався екскурсовод, вона цікаво розповідала.
Приходська Оля

В музеї багато гарних картин, цікавих експонатів. Ми дізнались багато нового про життя Шевченка, про його перше кохання. Побачили, яким був одяг і посуд того часу, і ще багато старих та цінних речей. У нас був майстер-клас. Ми виготовляли картинку за допомогою мідної дошки так, як колись давно робив це Шевченко. Поет багато пережив і цікавого, і важкого. Всім сподобалось, як цікаво розповідав екскурсовод.
Павліченко Настя

12 березня ми відвідали музей Т.Г.Шевченка, що знаходиться на бульварі Шевченка. Недалеко від музею знаходиться університет імені Т.Г.Шевченка – гарна червона споруда. Екскурсовод цікаво розповідав про життя поета. Народився він 9 березня в селі Моренцях Звенигородського повіту на Київщині в родині кріпака Григорія Івановича Шевченка. В 1815 році вони переселились до села Кирилівка. В 1825 році, коли Тарасу було 11 років, померла мати – Катерина Якимівна. Батько одружився вдруге з удовою, у якої було троє своїх дітей. Мачуха незлюбила Тараса. 1825 року батько помер. В 1826 році Тарас іде у найми до вчителя-дяка Петра Богорського. Потім – до іншого дяка-маляра. В 1831 році разом з паном Енгельгардтом переїзджає до Петербурга. Там він білими літніми вечорами перемальовує статуї у Літньому саду. В музеї виставлено портрет Жуковського роботи Карла Брюлова. За гроші за цей портрет Шевченка було викуплено з кріпаків. Поему “Катерина” Тарас присвятив Жуковському. В 1839 році Шевченко отримав срібну медаль за малюнок з натури. В 1846 році він вступає в Києві до таємного Кирило-Мефодіївського товариства. В 1860 році вийшов з друку “Кобзар”. Через рік Шевченко хоче придбати землю біля Дніпра, щоб побудувати хату. Та стан здоров’я поета погіршується. 10 березня він помирає. 12 березня поета поховали на Смоленському кладовищі. Згодом друзі поета перевезли його на Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.
Козлова Іра

Нещодавно я з однокласниками чудового теплого весняного дня відвідала декілька визначних пам'яток, присвячених Тарасу Григоровичу Шевченку, а саме: університет, парк, пам'ятник і музей Шевченка. Мені дуже сподобалась ця екскурсія. Я дізналась чимало цікавих фактів про цього видатного українського поета, письменника, художника, політика і філософа.
Народився Тарас в сім'ї кріпака, рано втратив мати і батька. В 14 років його зробили дворовим слугою поміщика Енгельгарда. Той взяв Тараса з собою в Петербург, а щоб мати власного дворового маляра, віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. В 1836 році він познайомився з художником Сошенком, потім з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, які разом з Брюловим і Жуковським навесні 1838 року викупили молодого поета з кріпацтва. Вчився він в Академії мистецтв в Петербурзі. А в Києві працював співробітником Археологічної комісії. Він мав подорожувати Україною та змальовувати історичні і архітектурні пам'ятки. У 1846 році Шевченко став одним з членів антикріпосницького Кирило-Мефодіївського братства. Коли братчиків стали арештовувати, у Тараса Григоровича знайшли альбом поезій “Три літа”, в якій він висміював царя. Тому його покарали найтяжче за інших: заслали у солдати до Оренбургу. Незважаючи на сурову заборону, Шевченко продовжував писати і малювати. Він був першим, хто малював місцеве населення.
Казахи вважають його своїм народним художником. 10 років заслання дуже підірвали здоров’я поета. Олівцем на офорті автопортрета 1860 року він записав свій останній вірш “Чи не покинуть нам, небого”.
Скрипка Настя

Кроль Анастасія
Гарного весняного дня наш клас побував на екскурсії у Володимирському соборі, який справив на нас незабутнє враження.
Ми доторкнулися душею до християнської святині, побачили на власні очі оздоблення храму, відчули особливу атмосферу служби Божої.


Зубик Марина
Потім ми відвідали місця, пов’язані з іменем Великого Кобзаря. Це знаменита площа Тараса Шевченка, парк імені Тараса Шевченка та Київський університет імені Тараса Григоровича Шевченка.
Пам’ять про великого поета ми вшанували хвилиною мовчання біля пам’ятника Великому Кобзарю у парку.
 

Волчецька Анастасія
Незабутні враження залишились у нас після відвідування музею Тараса Григоровича Шевченка. Ще раз дізналися про важкий життєвий і творчий шлях великого поета. Екскурсія допомогла більше пізнати Шевченка як художника. Особливо запам’ятались і сподобались його картини «Катерина», «Циганка-ворожка», «Перерване побачення», «Селянська родина».

Login