Приймати документи до 1 класу почнуть після завершення карантину
Детальніше...


Завдання для дистанційного навчання під час карантину (оновлено)
Детальніше...

04.04.20
Як впоратися зі стресом на карантині
Детальніше...

03.04.20
Допомога рідним під час карантину
Детальніше...


Коронавірус: профілактика інфікування і поширення
Детальніше...

Всі новини »

Осіння казка 4 класи

 

Дійові особи: Маринка, Віталік, Грибочки, Білочка, Зайчики, Лисичка, Їжачок, Ведмідь, Листочки.

ХІД СВЯТА
Ведучий 1. Добрий день, дорогі наші гості. Сьогодні ми відзначаємо свято Осені. Довгими журавлинами ключами відлетіло у вирій літо. Осінь взялася наводити лад, чарівним пензликом позолотила діброви й запросила в гості ранкову прохолоду, а ще прихопила із собою кухлик, із якого вона поливає землю дощиком.
Ведучий2. Цього року осінь видалася надзвичайно теплою і красивою. Ми встигли намилуватися золотою осінню, а свої враження і почуття відтворити в малюнках.

А зараз покажемо ( для першокласників) мюзикл «Осіння казка!»
Пісня
Маринка. Ой, як гарно навкруги! Золоті сади, луги.
Хто їх так розмалював?
Одяг хто подарував?
Віталік. Уночі, як нам ще спиться,
Ходить, чув я, чарівниця.
Ходить садом, полем, гаєм,
Все у шати одягає.
І сама вся в золотому,
У намисті дорогому,
Як лише чого торкнеться,
То це золотом заллється.
Марина. Хто ж красуня ця чарівна?
Чи то фея, чи царівна?
Віталік. Осінню красуня зветься.
Маринка. Де ж вона, де їй живеться?
Віталік. Кажуть, в ліс помандрували,
Бо роботи там чимало.
Не сама пішла, з синами.
Полем, садом і лугами.
Учні співають пісню «Осінь».
Маринка. Підемо й ми до лісу шукати Осінь.
Віталік. І у кошичок грибів збирати.
Танок грибів…..
Віталік. Ой, сестричко,глянь сюди!
Ростуть тут красені-гриби.
Гриб1
Ми – грибочки лісові,
Проростаємо в траві.
Гриб2
Любимо сонце, любимо дощ,
З нами буде добрий борщ
Гриб 3
Ми – грибочки чарівні,
Вам співаємо пісні.
Ідуть по колу
А кому нас заманеться,
Хай до лісу збереться.
Віталік. Ну й дива в цьому лісочку:
Давай назбираємо грибочків.
Віталік нахиляється, щоб зірвати грибочки, але перед ним з’являється Білочка.
Білочка. Я не дам грибочків рвати,
Як без них нам зимувати?
Як прийшли, то йдіть, гуляйте.
А грибочків не чіпайте.
Маринка. Білочка, пробач, будь ласка,
Чи потрапили ми в казку?
Білочка. Може, в казку, може, й ні,
А грибочки ці – мені.
Маринка. Може, знаєш ти, де Осінь?
Білочка. Так, тут вона бувала.
Там дерева фарбувала,
Там листочки позривала.
У лісі в неї справ багато.
То й не знаю, де шукати.
Бачу, зайчики стрибають…
1-й зайчик. ОЙ! Рятуйте, поможіть,
Бо за нами лис біжить.
Усі разом ховаються.
Лисиця. Я – Лисичка, я – сестричка,
Люблю полювати, А тому-то і сьогодні
Я не буду спати.
По лісочку, по гайочку
Піду погуляю
І зайчаток полохливих
Миттю упіймаю.
Виводить обох зайців.
2-й зайчик. Ой, Лисонько, ти нас пусти,
Бо тремтять у нас хвости.
Лисиця. Пустити вас таких смачненьких,
Таких поживних і жирненьких?
Та я від ранку ще не їла
І даже-дуже зголодніла,
Віталік. Ніби чути крик зайчат?
Лисиця. Ні, мої зайці мовчать!
Ховає їх за спину.
Маринка. То чому ти їх тримаєш?
Віталік. А-а-а! Напевно, ти не знаєш,
Зайців ловиш і гуляєш,
А тим часом Осінь в гаї
Усіх добрих пригощає
Лисиця. Добрих, кажеш? Я ж така!
Білочка. Що ж тоді в тебе в руках?
Лисиця (дивиться на одного зайчика, на другого).
А ми з зайчиками граємося,
До осені збираємося,
Маринка. Тебе ми, Лисичко, не візьмемо
І з лісу хижу проженемо.
І щоб пощади не просила.
Навіщо зайчиків ловила?
Білочка. Лисичко, пусти зайчат.
Лисиця. Та відпущу я зайченят.
Бо й лапи їх тримати болять.
Потирає лапи.
Та й їсти в них нема чого,
Якісь худі, малі, ого!
Підштовхує зайців.
Ловити більше їх не буду!
Візьміть мене, я вдячна буду
1-й зайчик. Ходімо хутчіше!
Разом нам буде веселіше!
Грає музика. Діти йдуть. Зупиняються перед яблунькою. У кущах зачмихало «фок-фок-фок».
Лисиця. Хто це там все «фок» та «фок»?
Білочка. Це ж сусід мій, Їжачок.
Входить Їжачок із кошиком.
Герої казки йдуть по колу навколо Їжачка, взявши яблука за спину, виконують пісню «Їжачок» (сл. І.Зайця, муз. М.Струненка).
Маринка. Добрий день, наш Їжачок.
Часом не по яблука в садок
Іде наш любий дружок?
Ми тобі подаруємо яблучок.
Кладуть яблучка в кошик.
І підемо весело в танок.
Танок.
Білочка. Здоров, сусідоньку, куди ти?
Їжачок. Ішов в садок грушки трусити.
Та бачу – їх там вже нема.
Білочка. Нема, бо скоро вже Зима.
Їжачок. ОЙ! Не смішіть мене, будь ласка!
Яка Зима? Це сон чи казка?
Заходить Ведмідь, тре очі, позіхає.
Ведмідь. Це що тут у вас за крик та шум?
Заснути важко. Це ж наді мною просто глум.
Їжачок. Та спору тут кінця немає.
Тут всі кричать, що Зима є.
Ведмідь. Зима? Це що воно таке?
Воно солодке чи гірке?
Не їв, не пробував, не знаю.
Я спати хочу, засинаю.
Віталік. Не спи, Ведмедику, не засинай.
Не віриш – в Осені спитай.
Вона вже, певно, точно знає.
Хто після неї заступає.
Ведмідь – Як хочете – ідіть питайте.
Я (позіхає) спати хочу, не займайте.
Ведмідь засинає, хропе.
Маринка. Та не будіть, нехай хропе.
Та чи не Осінь там іде?
«Пісня Осінь»
Заходить Осінь.
Осінь. Чую тут якийсь я шум,
На обличчях бачу сум.
Та чи час вам сумувати?
Їжачок. Ми можемо Осінь спитати?
Осінь. Запитуйте, до ваших послуг, Їжачку.
Їжачок. Скажи нам, добра, щедра Осене,
Чи тут пануєш ти сама?
Бо, кажуть, є якась Зима.
Осінь. Сьогодні я ще володію,
Та суперечити не смію.
Зима уже не за горами
З завіями і холодами.
Коли Зима почне гуляти,
То їжаки й ведмеді сплять.
Тому й не бачили Зими,
Бо сплять вони аж до Весни.
Тому й Ведмедик наш заснув,
Бо близько Зиму вже відчув.
Він так Зими і не пізнає.
Маринка. Ви чуєте? Неначе крила лопотять
Білочка. Листочки, певно, це летять.
У двері йде потік повітря, і в зал «залітають листочки»
1-й листочок. Осене-красуне!
Я – твоя дитинка!
Матінко – природа,
Я – твоя частника!
З вітерцем у танці буду я кружляти,
І рідненьку землю буду зігрівати.
2-й листочок . Покружляємо разом в осінь
Повстеляємо разом всі доріжки в полі,
Для звірят у лісі ми збудуємо хату,
Щоб були зігріті, правильно, малята?
Осінь. Молодці, мої помічники, що подбали про
Землю та її жителів. Адже осінній листопад надзвичайно
важливий у житті природи, бо опаде листя добривом та запобігає замерзанню коренів.
Я закликаю, діти, вас природу любити
І землю рідну – нашу Батьківщину,
Бо все довкола: і моря, і ріки,
І степ широкий, і в гаї зелені,
То все в одному слові – Україна.
Ведучий. Спасибі, Оcене, за слова твої повні.
За всі дари, що ти принесла людям,
За шурхіт листя під ногами і за мелодію одну
Що лише поміж українськими ланами.
Звучить музика.
Осінь. Іду від вас з любов’ю в серці,
Іду, бо ще робити безліч маю,
Усім діткам я здоров’я,
Нових знань та удачі бажаю.
Фінальна пісня.
 
 
 

 

Login